Англійці та національний характер

Батьківщина англійців – Велика Британія. По суті, цей народ з’явився внаслідок консолідації значної кількості етнічних груп: іберійського населення з народами індоєвропейського походження (кельтьські народи, германо-англи, сакси, фризи, юти, частиною – скандинавські народи, а пізніше і франко-нормани).

Говорячи про типовості характеру нації, слід зазначити, що він виявляється живучим практично у кожного з них. Однак, жоден з народів не може «похвалитися» цим більше, ніж британці, які мають, мабуть, свого роду патент на підтвердження живучості їхньої натури. З цього випливає, що головною і найвиразнішою рисою даної нації є те, що пов’язано зі стабільністю і сталістю характеру індивідуумів, які її становлять і менш залежні від впливу часу, непостійної моди.

Багато хто з тих, хто пише про Англію та її мешканців, найчастіше можуть просто повторювати один одного, і це можна пояснити, в основному, сталістю основ характеру англійців. Але варто акцентувати увагу на тому, що незважаючи на всю свою стабільність, формування характеру англійців ґрунтується на крайній суперечливості, а іноді – і на парадоксальності. Деякі риси англійського характеру вкрай очевидні, інші ж важковловимі; і тому будь-які узагальнення щодо жителів цієї країни можна легко й оскаржити.

Британці зобов’язані своєї допитливості тим, що вони отримали можливість ознайомитися з найкращим з усього, що є в інших народів, зберігаючи вірність своїм традиціям. Британець, при всьому своєму захопленні, скажімо, стравами італійської кухні, ніколи не візьметься вдома за їхнє імітування. Як втілення конформізму, британці при цьому вміють зберегти індивідуальність.

Ціни та послуги наших курсів англійської мови

Неможливі твердження про те, нібито англійці повік не змінювалися. Зрозуміло, і в них відбуваються постійні зміни, проте всі ці відмінності, які так очевидні на вигляд, анітрохи не зачіпають націю.

Можна, звичайно, диспутувати на тему, добре це чи ні, але прояв споконвічних рис англійської натури як і раніше не втрачає ролі якогось спільного знаменника і може впливати на національний характер, а також на розвиток загального способу життя.

Тлумачення такого виразу як «жорстка верхня губа» має 2 поняття: 1 – здібності англійця володіти собою, 2 – його вміння належним чином виявляти своє ставлення до життєвих ситуацій. Однак, ще на початку ХIХ століття в Англії ні про культ самоконтролю (1), ні про культ запропонованої поведінки (2) і не велося, оскільки жителям країни на той час просто не були властиві подібні поняття.

Непорушність і самовладання, стриманість і ввічливість англійці в ті часи аж ніяк не мали, це не було одними з основних рис їх характеру. «Веселу стару Англію» знають як таку, як і вищі громадські кола, і народні маси мали скоріш невгамовний, гарячий темперамент; коли вираз викликає поведінки не стримувалося ніякими нормами моралі; коли улюблене видовище для більшості було пов’язане зі сценами принародних страт і лупців різками; коли перевага у розваженні надавалася ведмежим і півнячим боям; коли навіть гумор міг часто відрізнятися жорстокістю.