Чому досі ми не знаємо англійської? Частина 1

Справді, чому значна частина жителів країн колишнього СРСР не знає іноземних мов?

Фактично всі ми вивчали якусь іноземну мову за шкільною програмою, багато хто продовжував її вдосконалення у ВНЗ та на різних мовних курсах. Якщо підрахувати час, яке було витрачено на освоєння мови, то вийде досить значний відрізок життя. У чому ж причина такого невтішного результату навчання: відповідно до статистичних даних – на 1000 осіб лише тринадцять володіють мовою?!

Приблизно 20-25 років тому цим питанням ніхто не цікавився.

Проте, зі зникненням, так званої, залізної завіси, ми стали подорожувати по всьому світу: одні – частіше та довше, інші – рідше та коротше. Ось тут з подивом і здивуванням нами було виявлено, що коли ми навіть своє ім’я вимовляємо з напругою («My name is Vania»), то європейці, наприклад, вільно можуть спілкуватися англійською та ще 2-3 чужими мовами, крім рідної. І звичайно, робили припущення: чи ми всі такі тупоумні, чи нас не зовсім правильно навчали?

Ну, щодо тупоумства – нас це не стосується. До речі, європейці зараз шкодують про те, що думали подібним чином. Отже, від того, що нас не правильно навчали, і це є цілком ймовірним і логічним. Проте переконливі аргументації були відсутні. Це на Заході, де через півторагодинну поїздку на автомобілі можеш потрапити в інше мовне середовище, жителі повинні пристосовуватися. А для нас іноземна мова як інструмент спілкування не є суттєвою. Справді, з ким же?

Але з того часу, коли піднялася ця завіса, ми отримали все, що вона могла стримувати: всілякі продуктові товари, різноманітна техніка, безліч різних фільмів, а також різноманітність інформації, в т.ч. год. і безліч методик вивчення іноземних мов. І ми стали «потопати» у цій масі навчальних матеріалів, не перестаючи захоплюватися пишністю підручників, наочних посібників, різноманітної аудіо- та відеопродукції, книг та курсів, які були чудово оформлені, цікаво розроблені та детально спроектовані. Здається ми стали розуміти, від чого іноземці володіють мовами краще, ніж ми. Але ж ми їх у цьому можемо наздогнати! (Адже, що таке «наздогнати-перегнати» – нам знайоме на практиці…) .

Виразно, чим захоплюючіша і різноманітніша програма навчання, тим ефект від цього очевидніший.

Освоєння мови є дуже важким і тривалим процесом. Природно, що протягом 1-2 місяців, навіть при використанні найкращого підручника, опанувати іноземну (наприклад, англійську) неможливо. За цей час можна лише навчитися говорити новою мовою; хоч це і дуже значний результат, але все-таки цього виразно недостатньо.

Здебільшого основи знань іноземних мов закладаються зі шкільної лави. І від того, яким чином викладають ці мови у шкільній програмі, зумовлює успіх надалі. Але для людини найзначнішим моментом в оволодінні мовою все ж таки є мотивація, велике і неослабне бажання осягнути чужу мову.

Якщо порівняти, скажімо, навчання в Америці та Європі, то в США іноземні мови учні починають вивчати у шістнадцятирічному віці, займаючись ним лише 2 роки у школі та 1,5 роки у коледжі, досягаючи, так званого, університетського рівня. Не дивно, що середній американець і не має жодної іноземної мови. Як, втім, і середня російська! А ось середній європеєць досить добре говорить 1-2 іноземними мовами. На запитання, чому так відбувається, відповідь досить проста: у всьому світі говорять англійською. То навіщо американцям потрібна якась іноземна, коли практично всюди можуть розуміти їхню рідну мову?

Частина 2