Коли учні різного рівня? Частина1

Першою складністю , з якою доводиться стикатися викладачеві під час навчання англійської студентів з різним рівнем освоєння мови , напевно , можна назвати наявність у одному класі й тих , хто має базові знання ( A2 ) , і , як кажуть , « просунутих » студентів ( B1 – B2 ).

Зазвичай проблема полягає в наступному :​​

– з одного боку – студенти з твердо виробленими комунікативними навичками , які не відчувають будь- яких складнощів у добірці слів і мовному сприйнятті , схильні домінувати , швидше завершувати виконання завдань і , буквально , ​​нудитися в очікуванні решти класу ;

– З іншого боку – студентам , у яких , так званий , допороговий рівень володіння мовою , потрібно побільше уваги , підтримки та роз’яснень викладача . Найгірше , що ці студенти можуть просто уникати спілкування , щоб не опинитися в незручному становищі перед своїми більш « обізнаними » товаришами по навчанню , і , як наслідок , можуть відчувати надмірну напругу і почуття пригніченості .

Інакше висловлюючись – в одних   – надмірна легкість навчального матеріалу , яка може довести до безглуздості навчання ( неможливість прогресувати ); в інших – ставлення до навчання , як до своєрідної тортури ; хоча заняття , перш за все , повинні доставляти почуття радості та розуміння учню .

Зрозуміло , що в даному випадку  навчання не може виграти ні викладач , ні  його учні . Втім , у групи , що має змішані рівні компетенції , існує кілька позитивних сторін . Слід лише подбати про створення в класі атмосфери , де всі були б залучені до процесу навчання .

Насамперед , для створення відповідної атмосфери в класі буде за гарного настрою самого викладача , посмішки , а також невелика неформальна розмова , в якій будь – який зможе поділитися одним із якихось цікавих / примітних епізодів з особистої біографії .​ Щоб , т . с ., « розтанув лід », викладачеві слід розпочати розмову про реальні події , які важливі для учнів на даний період . Причому він повинен постаратися направити діалог з русла « викладач <-> учень » у русло « учень <-> учень » . Дуже важливим є прояв щирої зацікавленості викладача , який зумів би заразити нею і учнів .​ Інакше кажучи , спочатку студенти зазвичай відповідають приблизно так : « Що я можу розповісти ?», « Мені розповідати нема про що », « У мене нового немає ». Але згодом навіть ті епізоди / факти , які раніше здавались їм абсолютно незначними ( перегляд кінофільму , сніг , придбана книга та ін . ), ставали початком дискусії , появи якихось питань – відповідей , у результаті – виявлялися і засвоювалися нові слова .​ ​​

Необхідно також зауважити : для збереження атмосфери участі , на даній стадії навчання викладачеві слід стримувати себе , щоб не намагатися постійно підправляти граматику , а також вимову учня . Буде хорошим правилом , якщо викладач зробить це після вживання слів « зверніть увагу » .

І знову – про студентів із різним рівнем володіння мовою . Якщо на кожному занятті викладачем буде проводитися подібна бесіда протягом п’яти – десяти хвилин – студенти незабаром звикають до того , що завжди зможуть розповісти щось на початку заняття , і деякі студенти заздалегідь готують свою промову .​​​ Нехай ці домашні « заготівлі » і позбавлені спонтанності , однак це надає учням впевненості в собі , а також привчає їх до самостійної роботи , що є вірним кроком до самостійності .