Принцип організації часу
Багато хто звично лає школу з приводу якості навчання. І все ж таки, при складанні розкладу уроків, з метою найкращого засвоювання учнями отриманої інформації, шкільні педагоги прагнуть раціонального використання всіх відомих принципів організації часу. Наприклад, деякі з них:
1. Розподіл предметів здійснюється рівномірно протягом усього навчального тижня. Скажімо, 3 уроки фізики не виставлятимуть одного дня: для них у розкладі будуть визначені такі дні як понеділок, середа, п’ятниця.
2. У разі виникнення будь-яких причин для вимушеного проставлення в один день 2-х уроків з одного предмета, ці уроки намагаються не розташовувати один за одним.
3. Уроки складних предметів, як це прийнято, чергуються з легшими. Наприклад, після математики розміщуються уроки праці, ритміки та музики.
Ціни та послуги наших курсів англійської мови
4. Предмети різних видів діяльності поставлені так, щоб вони чергувалися між собою. Так, після математики може бути поставлена фізкультура, а за нею історія.
5. З метою кращого розподілу навантаження протягом тижня виконання деякої частини роботи (т.зв. домашнє завдання) учням задають додому.
Школу можна критикувати з багатьох причин; проте, коли справа доходить до складання розкладу, шкільні вчителі можуть це робити дуже добре. У вивченні англійської мови також необхідно чергувати різні аспекти: читання, письмо, говоріння, аудіювання.
Принцип інтервального розподілу ідей
При читанні деяких книг читачеві багаторазово зустрічається ряд важливих концепцій та цікавих думок, унаслідок чого може відбуватися істотне збільшення ймовірності їх запам’ятовування.
Є письменники, які умисно складають таким чином, що ті, які читають їхні книги, можуть несвідомо запам’ятовувати написане. Наприклад, у своїй книзі «Генії та аутсайдери» автор М.М. Гладуелл викладає кілька ідей, що циклічно розвиваються: 1-а ідея переходить у 2-у, 2-я – в 3-ю, 3-я – в 4-у, а потім – повертається до 1-ї. Так відбувається ефективніше запам’ятовування інформації.
Скажімо, 8-й розділ книги розповідає про складності добування рису; тут також згадується і про азіати з їхніми математичними здібностями. Потім слідують припущення про можливий взаємозв’язок цих двох речей. Далі автор змушує читаючих книгу повернутися до ілюстрації з 7-го розділу, а потім – обговорює вже інші ідеї, роблячи вказуючи на кілька прикладів із 2-го та 5-го розділів. Насамкінець, підводячи межу, письменник пов’язує всі разом завершальними ідеями і починає знову розмірковувати про проблеми промислу вищезгаданого злаку, і навіть – про азіатських народах.